То ж, ще як це буває – дохне із пустелі передсмертним. І тут же примарною нам предстає далечінь, а молот стотонний шосе, наближаючись до… У вуха нам стукає, стукає… Так, до світанку, і… Палять довбешку тривоги приховані, нашу свідомість, розшматувавши на крихті, в колювіях сколків. А тут ще і… Небо, торкаючись пила землі, заповзає туманом в вікно з найближчого к нам хімзаводу. І цим, ось, і дихай! Як зможеш… А ні, то - бай-бай, в безпам'ятність падай і там насолоджуйся ще і кошмаром настрашок біблейських, бо… Вітер здіймає ще й прах всіх померлих за тисячоліття… Буває, що виживеш… Лише не густо таке і буває. Бай-бай.
|