Опубликовано: 2007.02.16
Поэтический раздел: Философская лирика

Татьяна Винник

***

БУДНІ

я майже звикла до тебе валіз і маминих ліків
десь бувало так легко хоч відгонили пивом вірші
і не пахли сніданком розіп’яті снігом вікна
шаруділи на лапках снів карвалолові миші

у переходах буднів (так далеко їх ще не возили)
я зривала із тебе пелюстки наук у неприборканім тілі
тріпотіли речення я любити себе не просила
Клітемнестра ховає язик в цитрабіль неділі

Вишиває весна на спині солоні межі
(є у тебе не я а у мене не він і не ти)
я руйную із диму повітряно-білі вежі
і морозні Явдохи в горлянки зливають менти

ніч стоїть на ножах так відверто так боляче й гидко
стільки отрути розлито й не стримано стільки розлук
ми не можем уже роздавати коштовні злитки
котиться бубон по колу замкнених рук

2006
© Татьяна Винник
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/3795/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG