Колись минусь. Відійду в інший вимір, де матер"яльне вже не головне, а править думка. Налаштунки зримі - труну із тілом в гробовець тим днем опустите й засипете землею. Я ж полечу, подібно Прометею, тепло земне залишивши для вас, на суд богів, в чистилище якраз. Не знаю ще як стрінуть мене в ньому - вогнем їдким Гоморри і Содому чи навіки до скелі прикують, а жар душі, наче холодну ртуть, в ущелину по краплі позганяють. Чи може на вселенськім небокраї знайдеться місце розміром в мікринку, аби душа присіла на хвилинку й полюбувалась вами ще хоч раз доки позволять їй Творець і Час.
|