Опубликовано: 2013.07.08
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Игорь Федчишин

Cінокіс

Росою причащуся на зорі.
Зберу косою краплі у покоси
із трунком м"яти, встромлю п"яти босі
у ковдру трав, отаву і паслін.
Свист цвіркунів, дзижчання ос і бджілок
я камінцем у хор згуртую сміло,
добавлю "ля"стального передзвін.
Сорочку скину і крізь спраглі пори
в світанку розчинюся, як у морі,
з"єднаюсь з лугом, наче я - то він.
І закричу щасливий і спітнілий:
- Ех, сінокіс! Яке то втішне діло
і смаковите, як у хлібі тмін.

2013
© Игорь Федчишин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/37559/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG