Вечірнє небо все ніяк не згасне,
Хоч сонечко сховалось вже давно.
І світло ліхтарів яскраво-ясне
Вливається в розчинене вікно...
Повітря розігріте, наче з печі,
Як марево поволі струменить.
Здається, що у цей липневий вечір
Час зупинився на коротку мить.
Бездонне небо в зоряних дорогах,
І він по них рушає в літню ніч...
Бо саме зараз світ говорить з Богом,
Спокійно, тихо, просто — віч-на-віч...