Непомічена пройшла людина. Непоміченою тихо вмерла. Стань! Тяжка провина безневинна Крила над тобою розпростерла. І.Драч, “Дві сестри” Позавчора в рожевім платті Понад річкою по мосту Пронесла ти самодостатню Неперейдену самоту. На перила я сумно сперся І поник, мов столітній дід. Калатало у грудях серце І щеміло тобі услід… Ну, буває ж: не запримітять… Так, порожнє ти місце мов… О тісний і пустельний світе, Мимо може пройти любов!.. Проживеш ні святий, ні грішний, В персональній помреш тюрмі. …Два поранені егоїзми, мимобіжні такі прямі. 6 червня 2000 р.
|