Мала, не дрейфуй, ти не сама.
Добре, що завтра у тебе відпустка.
Правда, не варто ридати дарма.
Декілька місяців – точно відпустить.
Звісно я вірю, що він добрий ґай.
Маю підозру: для тебе звичайний.
Але ти на нього тепер не зважай.
У тебе є друзі, кава і чайник.
Хочеш приїду? Вина прихоплю.
Вип’єм – розкажеш як є, без цензури.
Правда, як друга, тебе я люблю.
Злитись не буду, коли ти закуриш.
Чи й не трагедія!? Хай собі йде!
І відпусти! Знайшла за ким бігти!
Де він приткнеться, скажи мені, де?
Думаєш тужить? Звісно?! – Та фіг там!
І не зійшовся на ньому весь світ.
Горе минає. Час не лікує…
Слухай, як в мене почнеться обід,
Ще подзвоню тобі…
Ти мене чуєш?