Неначе діти, віримо в добро.
Я не про те, що серед нас його немає.
Спливає білий день. Немов примара раю,
На нього падає нічне ярмо...-
Перебинтовує пітьма душевні рани,
І в прохолоді сни лікують, як бальзами.
У тиші темній спочиває люд.
Хіба в пекельній світлості ідея правди?
На чорне й біле розділили карту варто
Життя? А цінностей у чому суть?

Як зраджує нам день щодня в обіймах ночі,
Так ворогують між собою наші вуха й очі.