Чогось на серці нині дуже щемно,
Немов я щось шукав і... не знайшов.
Важливе... Може зовсім задаремно
Нуртує в серці вулканічно кров?
Та мабуть ні. Того не може бути,
Щоб так знічев'я серце "завелось"...
Що ж я таке важливе міг забути,
Чи щось хотів зробить та не вдалось?
А може просто все оце від того,
Що знов громи гуркочуть вдалині?
І звідти йде невпізнана тривога,
Що душу так роз'ятрила мені?
Ох, ці громи, ці блиски з виднокраю!
Гуркочете - та десь в чужім краю...
А я - хвилююсь й щиро так чекаю
Грозу ту справжню! Вашу і... мою!