Відсуваючи чорну каву,
Я в його зазирну обличчя.
І порядний він, і ласкавий,
Та ніщо у житті не вічне.

Роздивляюсь червоний килим,
Бо не знаю, де діти очі.
Він і був, і лишиться милим,
Та не знаю, чи він захоче.

Символічно впаде пелюстка.
Хтось промовить останнє слово.
Я залишу у нього хустку.
Передбачено… випадково…