Де так гуляєш довго, Весно?
Чи може хтось тебе трима?
Ти начебто уже воскресла,
Але ж на вулиці зима!
Лякливе сонце навіть зранку
Не виглядає з-поза хмар.
Де ж соковиті ті світанки,
Що повні незабутніх чар?
І де хода твоя велична,
Що день виводить із пітьми?
Де твоя щедрість споконвічна,
Вже звикли до якої ми?
Приходь скоріше, рідна, мила,
Тебе вже зачекався світ.
Наснаги дай, життєву силу
І... розтопи у душах лід!