Опубликовано: 2013.02.18
Поэтический раздел: Медитативная лирика

Юрий Зозуля

Океанiя!..

...найглибший – неба океан:
   найчудернацькі риби там;
   на його дні зірки небесні,
   на його тлі – діла чудесні...

– дрейфує собі серед ночі:
   себе напружувать не хоче:
   на плині ночі найпомітня:
   медуза місяця самітня...

...та як затягує поверхню, –
   якимись хмарами й дощами;
   або забілює снігами;
   чи у туман вмакають землю...

– як одрізає нас од світу!
   ані привіту з того світу!!
   ні неба, ні його склепіння!!!
   й натягується пуповиння...

...чи цим, – обурені вітри,
   що зазвичай метуть двори;
   бо переймають неподобства,
   та розганяють темні хлопства...

– ясні, устеляться проміння
   на піднебеснеє тремтіння;
   і просто в небо плигне сонце, –
   цей світ обризкає, обсяє...  

...весь, – височіє, – океан!
   весь височіє, – тут і там!
   наніч піднімуться зірки:
   порухатись, подИхати...

– й повисочіти!!.
   і я твій берег, океан, –
   до тебе височію й сам, –
   а височію..

2003
© Юрий Зозуля
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/35975/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG