Онучці Мелодію чекає чуйний слух – Заграй на скрипочці своїй же, Насте, Хай по смичку збіжить у серце щастя, Як сяде сонце за вечірній пруг. Так мрійно й ніжно граєш ти ноктюрн, Яка це блискавична мить для мене – Це мила й незабутня гра натхненна Твоїх святих і найніжніших струн! Не збудить душу барвами рядно, Пробуджуєш ти дорогі святині, Які диявол опустив на дно. Чаруєш у дзвінкій, вечірній сині, І зорі, наче спалахи жоржинні, Тобі вкидає вечір у вікно. 2001 Уладзімір КАРЫЗНА САНЕТ Унучцы Мелодыю чекае чуйны слых – На скрыпачцы сваёй заграй жа, Насця, Хай па смычку збяжыць мне у сэрца шчасце Хоць на кароткі вечаровы міг… Так летуценна граєш ты накцюрн – Якое бліскавічное імгненне, І дорыць яго мілае натхненне Тваіх святых і самых чулых струн! Душу не узрушыць яркае радно – Зварушваеш ты родныя святыні, Якія д’ябал апусціу на дно. Чаруеш у вячерняй звонкай сіні, І зоркі, як прыгожыя вяргіні, Табе кідае вечар у акно. 2001
|