Мої думки – як місяць у фіорді,
А небеса – урочиста пустеля.
Звучать, звучать в душі акорди горді,
Як із Вільгельма Теля.

Зоряна ніч – душа Вільгельма Теля,
Зоряна ніч – відбиток орлої думки.
Хто це казав, що небо – мертва стеля,
А зорі – візерунки?

І тіні на снігу мережать візерунки,
Все глибше угорі озорена пустеля,
А серце п’є і п’є міцні напої-трунки
Душі Вільгельма Теля.

16.02.1924.