То я та вітер в дикім полі,
Отруйні стріли, сагайдак –
Таким міцним солодким болем
Наповнить їх смертельний знак!..

Кому – однаково – цілунки,
Удари, рани і вино!..
Водно – густі червоні трунки,
Та кінь, та руку на стегно!

Так пишно вмерти, ясно жити!
Ось білий лебідь – все вперед…
І раптом стрілами прошитий
Паде в зелений очерет.

Прага, 02.03.1924