Ми знов зібралися у купку,
щоб знов і знов  марширувати
до заповітної мети
і приголомшуючи ликом
красуні, кралечці,
богині  
в пориві сяйному волати
повторюючи мегафонно,  
що укликає із-за грат,
лелека наша
полонена,
і відчувати –
цунамі
з всіх нас,
у мить
прорве запруду
і хлине, хлине в піднебесся…

Страждальницю звільнивши нашу...

І так щодня...

Багато років...

І звіку-зроду буде так…