Головешка моя ти, голівонька,  
плюнь і, пирхнув лелітками в ніч,
ти шипітимеш злістю розлючена,  
смаклерЕна буттям ввіч на ввіч.
 
Балабайка,  довбешка,  балабушка,
кривоока і ликом чумна
вверлібровано переговорена,  
чорним наклепом злив-зловлена.  

ГоловІнька моя ти, голівонька,
пересічена на раз-два-три,  
заливайся тут львівським шпачиськом, і…

І вари, віршова…

То ж…

Вари!