Так біло,
так тихо,
так гарно
вдягнулася ніч…
Прийшла і чекає
отам серед саду,
як завше…
А ти не приходиш,
хоч як тебе, диво, не клич,
І світ мовчазний,
бо себе не пізнав,
не кохав ще…
Похукав на зірку
і в душу її заховавши,
Стою і хвилююсь…
Як біло
вдягнулася
ніч…
І раптом – як птаха!
Ти чуєш?
Та я ж не сказав ще…
Як біло,
Як ніжно...
Як
гарно
вальсує
ця
ніч!