а ніч циганська ніч така циганська і коні вірні коні вірні нам і стогне ліс душа його йорданська відкрита навстіж добрим злим вітрам а ми йдемо побравшися за руки ми пливемо у глибочінь ріки а ліс не знав іще такої муки а ліс вмирає так уже віки а він простить нам зраду цю і втечу йому душа йорданська шелестить цей ліс стоїть над нами як предтеча майструє нам березові хрести а коні чорні припнуті до лісу ви коні вірні стійте на межі ви коні вірте завтра нас повісять чи встромлять в горло ковані ножі і небо розламається на друзки скрипіти в полі важко буде віз а нас обох - як мертві дві галузки в собі сховає наш йорданський ліс |