Така зневіра у житті,
Як вирок – осінь
І сиві струни, й золоті
В її волоссі,
І білий день, як полотно
З граками в небі.
І ніч пливе в моє вікно,
Як чорний лебідь.
Така депресія, що й Бог
Не порятує.
Та, кажуть, Господа не зви
Не згадуй всує.
І небеса, як бірюза,
Гроза – сльозою,
І ми правічні, наче дощ,
Ми – з кайнозою.
Сумна легенда – я і ти,
Як сіль у оці.
Така печаль до хрипоти,
До нуль емоцій.