Прощаюся з краєм південного раю, пора вирушати у рідні краї. Чи встигну - не знаю, шуліки літають і блискавки крають навпіл кораблі. Могутні розряди лякають левади, ширяють, як привиди, злі коршаки, і звої зі градом над батьківським садом, і рев вовкулаків, і клац кливаків. Зі слиною злоба повзе по городах, палить брехня груди, як хижий іприт, від стріч в душі сода, бандитська порода заковує сходи в скляний фульгурит. Прилину світанком. На спалену ранку бальзам з чудо-зілля тобі накладу, вдягну вишиванку і ми спозаранку підем проганяти ординську чуму. Накинемо тогу, помолимось Богу, рішучість і гідність - як зброя в руках! Нелегка дорога, скривавлено ноги, та тільки до волі єдиний то шлях!
|