Де наші прадіди росли, плекали кожен звук, до нас з чужої сторони прибув послом матюк. Обматюкав і рід, і пліт, усе святе поправ, і заволав на цілий світ, що він тут вікував. Всмоктався в жили нам матюк - не витравим ніяк, розставив сіті, як павук, вчепився, як будяк. І торжествує, верещить, дітей в дворі ляка - вже кожен кут і кожна мить у лапах хижака. Якщо в душі ти ще козак, а не порожний звук - жени в три шиї хамства знак, загарбницький матюк. А дурнів, що з ним повелись, лікуй ще батогом, нехай в краю, як і колись, Добро стане послом! |