– небесновідмита,
                                           волошково-квіта,
                                        – не руш мову жита!

на бЕрезі неба,
при самій землі, –
не чув я, а знаю...

на березі неба,
над часом тісним, –
час вільний стікає...

для всенького роду
тут знАйдете згоду, –
з найвищого мита...

волошковоквіту,
небесновідмиту, –
чи й мову, – спів жита...

поміж землі й небес,
наскрізь лайна, чудес, –
б’є Світла прибій...

своє домиває,
собі добирає, –
то хто ж йому свій?..