Ми сталися з тобою на землі.
Нікому непотрібні, наче сніг.
Довкола люди – лживі королі,
А ми з тобою впали їм до ніг.
А ми з тобою тонна промінців,
Розжарені пательнею до крові:
З грудиною січневих снігурів,
На смак азовської, але старої солі.
Осліплі від народження й раніше…
З гріхами молодих іще черниць,
Ми вервиці, єктенії святіше!
Та з нас ніхто не сотворив цариць.
   
Ми сталися з тобою на землі...