Я звикла вже ловити сни,
Що по моїй кімнаті ходять;
Коханий, в неба попроси,
Щоб зник на ніч самотній холод,
Щоб я відчула у думках
Твою присутність невідємну,
Бо я не хочу жити так -
Без тебе, то життя страшенне!
у снах твоїх мою печаль,
Усміхнену тобі, зустрінеш...
"Люблю..." сказала, ти мовчав,
Лиш посміхався. Чи не віриш?
А знаєш, як воно кричить,
Не вміщуючись в мою душу,
Теє кохання? Дивна мить...
Ти почуття мої зворушив.
І так нелегко бачить сни
Солодкі, довгі, та без тебе...
коханий, попроси весни,
Тепла і сонця в цього неба!
І повертайся, бо печаль
Мене так ніжно обіймає...
І я сумую і не знаю,
Чи любиш ти? Бо ти мовчав...