Божевільна моя фантазія, Невтолима моя жага. Ти на ліжку лежиш, мов Євразія, Незбагненна така й нага. Твої очі – мов у Парижі ніч. Губи – Прага, в них спрага спраг. І Карпати грудей розніжені… Як я палко тебе запраг! Я – назавжди! Не екскурсантом. Добре вивчив твоє лице. Руку в мандри звуть східні мантри, Інський твій євразійський центр. Звуть незвідані сходу тонкощі. Обнімаю коханий стан. Розділяє нас оболонка ще – Недосліджений Казахстан. Тіло диха палкою спекою. Мов у безвість – руки їзда. Ти тремтиш. Нема ж небезпеки тут! Астана вже й Караганда… Ось він центр твій – Семипалатинськ! По-казахськи просто Семей. І потуга семи палаток Знизу парус ураз надме. …Захитається світ, як у лодії. Це здійснилось? Чи тільки сон? У відлунні на двох мелодії Тихо схлипує Мендельсон. 16 лютого 2012 р.
|