ПИШУ ЛИСТА... Пишу, пишу... Куди, кому, навіщо? Пригадую себе – і сором б'є. Це я лечу чи тільки вітер свище Повз нереально-сіре житіє. Листи, листи...Пародії і драми... Мені від тебе – у конверті крик... Жалкі слова затягуються шрамом І тільки ніжні муляють повік. Любов, любов... Довічне лицедійство, В якому щастя важче за біду. Якщо життя – занедбане обійстя, Пройду по грані, по межі пройду. Колись давно... Коли була старою, Мене навчила дівчинка мала Мистецтву жити. Це здавалось грою. Воістину, яка велика гра! Слова, слова...Живі і зовсім мертві – Не з уст і не з гортані – з глибини, Їх продають і їх приносять в жертву, У клятвах і в прокляттях теж вони. Пишу, пишу... Не в кожнім слові темно, Але в конверті не розгледиш лик... А може, я навмисне так таємно Тобі від себе повертаю крик.
|