Як довго затягнувся нині піст? Вже двадцять літ засохлими вустами читаємо Шевченків заповіт, а Воскресіння так і не настане. Вже двадцять літ, як скинули ярмо, та на смітник чомусь не викидаєм, а час-від-часу дістаєм його і перед дзеркалом тихенько приміряєм. Протиполярність вчинків і бажань на дві частини поломало душі, словами - Кобзареві сиплем дань, ділами - всі святі ідеї душим. Невже-то Богом проклято наш край? Невже повік в ярмо те запрягатись? О, Господи! Направ, чи покарай! Нехай Дніпро не плаче і Карпати. Нехай прийде той Воскресіння день, разом з Христовим на мою Вкраїну, повернеться і Правда до людей, і мати обніме щаслива сина. |