Холодні колючі зірки застряли в горлі Січневої ночі. Вона голосно кашляє вітром, Грюкає воротами, ламає дерева, Видавлює очі шибок Із білих облич хат… Її температура критично знижується. А лікар-місяць пішов на виклик На іншу сторону планети. Мені не спиться. Я уявляю, Що буде зі мною, Якщо ти не зігрієш мене Гарячими сонцями своїх персів, Руками мрійливої ніжності, Романтичними обіймами любові? Перестану дихати… Перестану думати про колючі зірки, Про пористі хмари і стіну туману, Яка робить дорогу від тебе Нездоланною і слизькою, А дорогу до тебе – Мостом до середини прірви. Так і хочеться Стукнути кулаком ночі по спині, Щоб зорі вискочили з її горла І освітили стежку, Яка веде до життя Нового.
|