Такі ми рідні і такі чужі,
Я не твоя, на щастя чи на горе.
Вагання вже на грані, на межі
Любов і вірність – хто кого поборе.
Між нами прірва – збігло двадцять літ,
Ми не такі, як в юності  незрілі.
Знов на тобі зійшовся клином світ,
А  я цього чекала і хотіла,
Лиш не тепер, не зараз, а тоді,
Та не судилося -  дорослі діти...
Ми знову безтурботні, молоді,
Знов хочеться кохати і горіти
Тобою, любий хлопчику. Прости,
Тепер не можу, все пройде, я знаю.
Давно за нами спалені мости -
Щасливим будь, тебе я відпускаю.