Ось вона –
Полетіла за хмари
Сліпої буденності
Пропустив її
Перса
Повз хижо розчахнутих
Віч
І тепер сам-один
Поміж святості
І навіженості
Без’язиким проваллям
Вуста її кличу
А вона не поверне
Вже випито
Келих грааля
Достоту
П’яний вечір
Встромив мені
Спис
Під болюче ребро
Я потроху вбиваю
В собі
Без’язику істоту
Та чи гріх цей
Простить
Поміж персів
Розіп’ятий
Бог?