Незбагненні, немов азіати, Гріхи твої усміхненолиці. Д. Павличко Мов набіг Золотої Орди – Карі очі. В них сум без міри. Щоб розвіять печалі дим – Згоден бути повік в ясирі. Усміх твій – мов бездонний світ. Як же довго шукав тебе я! Відпусти себе. Пересвіт Хай не б’є в тобі Челубея. Сім століть, як дуби, стоять. І тече поміж нас Непрядва. Із відкритим йду серцем я. І повір, що це щира правда. Ми спокутаєм предків гріх. Упадуть вікові окови. Стане ліжко любовних втіх Вічним миром на Куликовім. 19 грудня 2011 р. |