Незбагненні, немов азіати,
                Гріхи твої усміхненолиці.

                       Д. Павличко

Мов набіг Золотої Орди –
Карі очі. В них сум без міри.
Щоб розвіять печалі дим –
Згоден бути повік в ясирі.

Усміх твій – мов бездонний світ.
Як же довго шукав тебе я!
Відпусти себе. Пересвіт
Хай не б’є в тобі Челубея.

Сім століть, як дуби, стоять.
І тече поміж нас Непрядва.
Із відкритим йду серцем я.
І повір, що це щира правда.

Ми спокутаєм предків гріх.
Упадуть вікові окови.
Стане ліжко любовних втіх
Вічним миром на Куликовім.

19 грудня 2011 р.