Як лицедій, що розгубивсь на сцені, І геть забув свою від ляку роль, Як ті істоти в люті навіжені, Що в моці нищать розуму контроль, Так я не можу вимовити й слова, Боюся фальші, серце аж горить, Здається, я згораю від любові, Хоч іскра хай до тебе долетить. І скажуть все мої книжки за мене, Провісники любові й нагород, І серця красномовство це шалене Віднині не зазнає перешкод. Тож прочитай, пізнай шляхетну руку, Почуй очима цю тонку науку.