Я бачу вас у зоряних садах, Як ви ідете небом України. А Слово перейшло глибокий шлях, І в таїну сховалося дитинно. І хто до нього серцем доторкнувсь, Його ніколи більше не забуде. Лише душа стривожена чомусь І день, і ніч літатиме повсюди. Впаде на сад її крилата тінь, На мить одну повернеться минуле. І закарбує пам’ять поколінь Ці імена, яких ми не забули. Бо Слово вийшло на великий шлях, І нам відкрилась тайна триєдина. Замислений, у зоряних садах – Ви бережете волю України. Вдивляючись у синю далечінь, По-батьквіськи вітаєте нащадків. І молодого духа височінь Вони не поміняють на манатки. Нам ще б снаги й розкрилля зрілих дум, Вогню в серця, щоб надихав неспокій, Щоб тік по жилах животворний струм, Щоб кликав день новий і ясноокий. Бо перед нами цей глибокий шлях, Його пройшли ви в сонячну годину, Щоб відпочивши в зоряних садах, – Іти високим небом України.
|