Зустрілись в двобої раз Правда і Зло,
Зустрілись в смертельнім двобої.
Підняли мечі і забрала чоло
Закрили на час цього бою.
Закрили й не видно, насправді, є хто,
Лиш брязкіт мечів не вшухає
І серце змістилося десь у висок,
І в грудях тривога палає.
Ось Зло торжествує, і шкіриться вмить,
Бо бачить вагому підмогу -
То Зрада до Правди із-заду біжить,
Щоб підло підставить їй ногу.
Усе проти неї, і Зрада вже в щит
Вчепилась брудними руками,
І обрій в кривавих відтінках горить,
І смерті стоїть панорама.
Та ось воно, Сонце! Піднялось з-за гір,
Заграло у Правди на криці -
Могутній удар! І от шолом злетів
Із Зла і упав на копиці.
Умить ті копиці відсунулись вбік,
Узрівши вкінець де є Правда
А зрада втекла, щоб не втратити лик
Й не бачили з ким є насправді.

Той бій не вшухає...І раз-поза-раз
Усе повторяється знову.
Та Правді у поміч устав лицар-Час,
Щоб в Вічність внести перемогу!