3 Від цих листів не те щоб дуже зле, а просто з ними мало в грудях місця для кровословоплетива. Але стає на краще кожен другий місяць. А кожен третій – п’яний рецидив, Коли між ребер блюзово й мінорно, коли боїшся заживо врости в мовчання між рядками – межи жорна. У всього є артикул і ціна. У наших почуттів вона захмарна. Та менше з тим – для чогось я пізнав, що є стосунки, складені намарно. Оці листи, поділені на двох, як не дивися, не рівновеликі. Між нами знову давній status quo, та це не я на нас його накликав. 4 В моєму світі все іде на лад: взаємних слів не так уже і шкода. Єршалаїм покинула імла, і в небесах звенить мажором кода. Це божевілля – вірити в листи, яким до нас нема насправді діла. Я їх писав для себе. Разом з тим, хотів, щоб ти повірила у тіло. Я пропагую схиму і письмо. Я знаю те, що все не випадково. Я вірю в ніч – без текстів і розмов, І в небеса, де світиться підкова. Чекай на мене там, де нас нема, Бо саме там зустрітися на краще. Усі слова, що я для тебе мав, я написав. А решту не накрав ще.
|