Сонце зойкнуло та й розплескало
по безодні бурштин і багрянець
і, себе відірвавши від зірки,
закривався протуберанець.

У пекучому болю безодня
до глибин, до людей оживала,
захлиналась розжареним світлом
і чийсь розум до серця зсувала.

На Землі же полярного сяйва
виникала в пітьмі ікебана:
так в морях виникають атоли
як проекція дна океану.

А під сяйвом дружина пілота
все чекала його край віконця...
Командиром той був зорельоту,
що не зміг розминутися з Сонцем.