1. Що маю віднині? Сліди на розпеченій глині? Обіцянку дива, що стала мені міражем? …Я ще пам’ятаю, що крила були – ясно-сині, Та твого обличчя не зможу згадати я вже. Я брата шукала. За літом збувалося літо, Сміялись дороги, сплітали смугасті хвости… …Я ще пам’ятаю смак дикого, хижого вітру, Ті голосу твого не зможу згадати, прости… Ти був мені вічним. Ти був мені звичним, як втома. Ти був мені світлом – і світ на долоні тримав. Я ж… брата шукала, й не знала, що буде потому. Я брата знайшла – і тепер в мене брата нема… Що маю віднині? Надія, як свічка, згасає, А слів мертве листя згубило і сутність, і зміст… …Я ще пам’ятаю, що брата наречено Маєм. Та власне ім’я чи зумію згадати колись? 2. …Ані сліз, ані слів, будь-ласка… Пам’ятаєш ту давню казку Про кумедну сестричку Марту, У якої був братик Май? Він наснився мені учора, Коли неба купіль прозора Швиргонула у вічі вікон Повну пригорщ пташиних зграй. Рана ранку кривавить обрій. …Знаєш, в нього все зовсім добре, Він живе у розкішнім замку, І в багатстві не бачить вад… Тільки Марта чомусь змарніла, Все торочить про сині крила, І якогось іще Орландо, Що помер триста літ назад.
|