а коли не зарадять ані кокаїн ні газети ні скрипка і прочиняться рипко знетямлені двері у сутінь ви помітите подив у тьмяному погляді шибки намагаючись вкотре збагнути мою неприсутність намагаючись вкотре побачити тінь межи тіней ви загубите лік відображенням в сивих дзеркалах збожеволіє час і навшпиньки ставатимуть стіни і ятритиме губи любові корицевий спалах що робити тепер коли схибила завчена зброя ми програли обоє покірно безжально раптово що залишилось нам після цього останнього бою мій господарю й бранцю крім злого короткого слова що залишилось нам крім цієї невчасної втрати крім порожнього неба і тиші із присмаком сталі я не знаю чи можна у світі страшніше кохати ніж кохаю вас я у своїй позасвітній печалі.
|