Гердо, твоя любов – як на горлі зашморг, А трояндовий запах млосний немов оскома. Гердо, даруй, але я не вернуся ні за що В те сонне царство, що ти називаєш домом. Гердо, не думай, дзеркало ні до чого, Просто ці вулиці душу мені душать. Гердо, пробач, я не вмію шукати Бога Там, де його немає, на морі й суші… Гердо, мене вже нудить від цього міста! Гердо, вони ж усі як один – нікчеми! Гердо, мені нафталіном відгонить кисень, Коли я знов намагаюся бути чемним! Гердо, до біса шапку і рукавиці! Гердо, я так стомився, я так стомився! Ніжність твоя, Гердо, як ніж крає Гердо, я просто Кай. А ти думаєш – Каїн…
|