Самець. До вовченят. До лігва. Поспішає.
Пройтися б по слідах. Та майже сил немає.
Десь мають бути тут, зробити б вірний крок..

В гущавині беріз. В завалах деревини.
Схиляюсь до землі, спадаю на коліна:
Ось на травинці злам, припіднятий листок…

Вслухаюся. Десь поряд тихий шерхіт.
Невидима – за стовбуром – ховається
Повітря втягує, обнюхать намагається.
Сопе вовчиця – ледь за кілька метрів.

Німіють пальці, стискують ножа…
Стихають кроки вдалині у лісі…
Під вільхою у лігвищі лежать
Вовчата – сірі, з полиском. Поліські.