Опубликовано: 2011.06.07
Поэтический раздел: Гражданская лирика

Игорь Федчишин

Спонукання до гріху

Чи є та правда, чи її нема,
коли ченці ховають в довгих рясах
жадобу крові й пожирають ласо
нещасні душі - жертовне ягня.

З міражним "міром" лізуть у двори,
у бородах сховавши хижі плани,
оті прямі нащадки Чінгісхана,
в святі хоругви красять прапори.

Я шаленію від жорстоких фраз!
Знов чоботиська обтирають в душу,
висячу шаблю знов гострити мушу,
щоб її помахом звільнитись від образ.

По лезу довгім скаче камінець,
на ефесі рука аж оніміла,
а лють й нахабство  лиш гартують тіло
і бридко зачіпають за терпець!

За все спитає сталь оця дзвінка,
за підлість, за образи, за знущання.
Тож начувайтесь! І просіть востаннє,
щоби на душу я не взяв гріха.

Вагання відкидаю, наче хлам,
і ціль одна - одвічная, як Київ.
О, Господи! Коли ти є, спини їх,
бо відомщу за первовіри храм!

2011
© Игорь Федчишин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/29692/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG