не оправдаю смерть коли майбутній
повірить в імовірність мого дня
якого народило слово путнє
і думка про мандруюче життя
одних алюзій в хаті заповітів
відправ свої річки назад мов час
цілком провів я світ у цьому світлі
не проливаючи це тло на весь парнас
у буднях не творивсь сей край од раю
хай тур без охорони гравсь в життях
він так і не помітив вітер чару
навряд цей чар в подяку склав би я
не оправдаю смерть коли майбутній