Барвиста квітка так раптово зсохла,
на свічці, мов сльозинки, краплі воску -
під власний спів у вічність йшла епоха.
мигтіли кадри на клітинках мозку.

Прощалась з запізнілою весною,
лише два дні до цвіту не доживши,
в останнє милувалася собою
в вікні екрану спогадом ожившим.

Прощалася з багатолюдним залом
неординарно, в гурченковім дусі, -
у вічність йшла епоха величаво,
і цю епоху називають - Люся!