Музика століть

Як важко хлюпають по струнах
нестримні, зморені акорди…
Не руш. Середньовічний орден –
єдине, що ущерть доводить
серйозну сталість у склепінні
утаємниченого роду
сучасному хиткому тлінню.
Це з підсвідомості приходить…
Не я, не я про це зітхнула
важким таким, пружним акордом,
бо в Бенедикта цим законом
защеплюється древній вулик…
А бджоли звуками сухими
перетинають біль акордний
і жалять тим жалем зі схими,
що в нього вогнище безродне.
У снах здіймаються на струнах
ажурні, витончені луни
і линуть геть у простір вічний,
вогонь хапаючи зустрічний.