* * * Розтане. І знов – занесе Снігом. І спробуй – вилови! На білому – видно все, й найтонші відтінки білого. Як сонце його лизне, Як вляжеться промінь, граючи, - На білому видно заячі Сліди… Полотно льняне, Що вигоріло до безкольору, Що визріло до сивин… На білому видно долю, ру- кописом неземним. На білому – так на білому (Мов аркуші без рядків) Потягнуться довгими жилами Дороги мої вузькі. На білому – тільки правдами Іти, не благать корон. Безкрайніми простирадлами Засланий горизонт. На білому – кожну лінію Видно, мов хто провів, Що навіть думка відтінює Всю первозданність снігів. 9.01.11
|