Псел половоддям снить у льодостав.
Узвишшя мріє стати долом, яром...
Народ чекає забезпеки прав.
Йти граціозно багнеться кульгавим.
Чого жадаю я? Хода – легка.
Для враз незгоєних є дрібка солі...
Я хочу, щоб у мене Час не крав
Домівки, зору, совісті, приволля,
А з пам’яті екрану постирав
Сердечних друзів кпини і підніжки.
Я хочу пригадати дотик трав
І смак грудневої пухкої сніжки.
Я хочу жити в тихому селі,
Вирощувати кріп, селеру, дині.
Мабуть, хоча б одне з моїх молінь
Досягне брам Господніх – темно-синіх...