До побачення. Ми не зустрілись.
Остигає на вечір перон,
І каштанів прожектори білі
Поодинці пірнають у сон.

Відтепер починається будень.
Темний вітер лице остудив.
В золотисту призахідну сутінь
Відійшли золоті поїзди.

Відійшли... Семафори закрились
Перед серцем, що мчить навздогін.
До побачення. Ми не зустрілись –
Я в порожнім вокзалі один.

Це, можливо, нагода остання
Перейти рубікон розставань,
Зупинивши фатальне вростання
Серця в серце крізь очі й слова.