Cвіте,  ходи  у мандри,
з лютости – вилюднивсь Ян.
Світе, ідемо до плахи –
марудні звуть з Берестян.
Ось-то,  жерці  живоття,  
по ниточці - отрочка.
Полуда з очей – од,  життя!–
Упала  з неба сорочка.

Святоще! Святоще! Швах!
Спустошена - неприкаяна.
Поштовх у смертну твань!
Борщик  - боржник  окаяний.
Мороко, - в  Тимосі морочені!
Кошлако,  - ; розмаяні розкоші!
Кличем марев колошкані
льошники і мірошники!

Вишко, високо – дереш!
Розхрестя -  розкрилені кручі.
Небо, литаври  зімнеш!
Земне осердя  вируще!
Надро, – ось диво  очей,
наскрізь по-світу Бог милує.
Краю-покрове-смертей,
Славута пантрує, фірує.

Вість-басамане, розрадь
спрагле у чаді  горнило!
Проклято виквітне рать –
Червонить по крові чорнило.
Земле, ой, – опустошена!
Яр? Що-о! Опріч! Не звеш!
Ой, пірве, розмай оголошена,
золотонош не несеш?