Опубликовано: 2010.12.03
Поэтический раздел: Философская лирика

Лилия Демидюк

***

море
яке хочеться обійняти
якому хочеться сказати
як тяжко жити без дому
море
якому хочеться звіритись
море
в якому зникнуть всі сльози
море
не солоне

в такому морі зникає вітер
зникає місто
зникає північ
в такому морі народжується літо
запалює ліхтарі у зниклому місті
і на березі бачать світло
всі біжать щоб врятувати місто
в якому ходить босоніж літо
в якому не буває осені
місто що затонуло

одного разу на березі
хтось просинається від голосу
і бачить як світяться хвилі
як прокидається місто що затонуло
як воно повертається
на свою батьківщину

місто що віддаляється
як промені зірки
підіймається над хвилями у повітря
і розчиняється

а голос продовжує кликати
бо ж він тільки-но пробудився
і побачив море
якому можна звіритись
море яке можна обійняти
море у якого можна спитати

де моя батьківщина

2010
© Лилия Демидюк
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/27739/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG